Трагічна правда чи втішна брехня: на сцені столичного театру покажуть притчу

Дія вистави розгортається в інтернаті для людей із вадами зору.

У липні у Театрі імені Лесі Українки відбудеться прем’єра «Палаючи у пітьми».

Постановку за п’єсою 1946 року іспанського драматурга Антоніо Буеро Вальєхо здійснив режисер Олексій Лісовець.

«Ця п’єса є однією з небагатьох притч у світовому драматургічному репертуарі. Сам я люблю і збираю притчі різних народів. Адже це концентрований досвід людства в коротких історіях, навіть анекдотах, через які можна зрозуміти важливі для людини речі в земному житті. Конфлікт, який має значення для життя, можна застосувати до будь-якої ситуації, — розповів Олексій Лісовець. — Для мене ця притча про те, на що людині спиратися: на трагічну правду про життя, або на втішну брехню.

Адже вони існують одночасно. Життя можна сприймати, закриваючи очі на всі складнощі, заспокоюючи себе брехнею, якщо вона схожа на правду і допомагає жити. Так поводять себе лікарі з тяжкохворими. Ця брехня допомагає. Але все одно існує трагічна правда про життя, яка наздожене. І треба буде вигадувати нову брехню, щоб не дивитися в очі правді».

За сюжетом, до інтернату для сліпих молодих людей потрапляє хлопець Ігнасіо. Він живе трагічною правдою про сліпоту. А сам інтернат заснований на втішній брехні, яка гуртує всіх — що вони не відрізняються від інших. І це спрощує життя. У цій історії йдеться глобально про вибір людини. П’єса філософська, мелодраматична, є й історія кохання.

«Зробив свою редакцію, скоротив. І це вже друге тлумачення цієї п’єси. До цього ставив її зі своїми студентами акторського курсу як дипломну роботу, — поділився Олексій Лісовець. — Очільник театру Кирило Кашліков дивився ту виставу і запропонував зробити варіант на новій сцені театру Лесі Українки, де я зараз працюю. І зі мною працюють мої студенти, які грали в цій виставі головні ролі. Але сама вона зараз інша».