Колективу Театру імені Лесі Українки і всім, кому небайдужа доля театру…
Любі друзі!
У ці трагічні для всіх нас дні, коли поруч з нами йдуть бої, коли гинуть люди, я перебуваю у Києві, у театрі, відповідаю за театр творчо, організаційно та морально. Хто має змогу - теж у театрі. Хтось виїхав евакуаційними потягами, хтось залишається у бомбосховищах, а хто має сили - бере безпосередню участь в героїчній обороні Києва.
У ці тривожні дні я переконаний, що не може бути двох різних точок зору щодо того, що відбувається сьогодні в Україні. Не може бути двох різних точок зору і щодо офіційного оформлення вже давно визрілого у колективі театру рішення про зміну назви Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
А тепер трохи історії : Театр носить цю назву майже 100 років. Це історія театру, історія Києва, історія України. Моя особиста історія в тому, що Театр імені Лесі Українки – моє перше і останнє театральне кохання. З цим театром пов'язане майже все моє творче життя. Тут я виховав кілька поколінь артистів, багато з яких стали народними та заслуженими артистами України. За десятиліття я поставив понад сто вистав за творами російської, української та світової драматургії. Понад 25 років у нас із великим успіхом йде видатна драма Лесі Українки «Кам'яний господар». Нещодавно ми поставили виставу про життя Лесі Українки «Три кохання». Вісім років у нас у театрі йде драма «Всюди один» про життя та творчість видатного українця Тараса Шевченка. Найніжніші творчі відносини завжди були у мене з драматургами та прозаїками України – Миколою Зарудним та Павлом Загребельним. Понад сто разів пройшли у театрі вистави за романами П.А. Загребельного «Розгін» та «День для прийдешнього» («Предел спокойствия» та «Кто за, кто против»). Понад триста разів у театрі пройшла вистава «Кафедра» за п'єсою українського драматурга Валерії Врублевської.
Я і увесь колектив Театру бажаємо нашій країні перемоги та сподіваємося якнайшвидше зустріти глядачів у стінах Театру під мирним небом.
Михайло Резнікович
Генеральний директор – художній керівник
Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки
Звернення працівників театру Лесі Українки, які наразі залишилися у Києві.
У цей складний для країни час кожен працівник театру відчуває відповідальність за майбутнє нашої держави.
Ми живемо і працюємо в своїй країні, на своїй землі, ми, як і всі українці, будемо боротися за нашу землю, свободу та незалежність.
Ми підтримуємо рішення керівника театру щодо зміни назви театру.
Весь колектив вболіває за ЗСУ і всіляко допомагає подолати ворога. Наші працівники вступають до лав тероборони, перераховують кошти, здають кров та волонтерять.
Разом ми сила.
Слава Україні!
З вірою у Мир в нашій Країні,
Колектив Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.