Земля

Додати в обране
за мотивами повісті Ольги Кобилянської
Image ЗемляImage Земля
Рекомендований вік до перегляду

Вистава без антракту

Тривалість 1 год. 30 хв.

Прем'єра: 30 липня 2025 року

Замовлення квитків

30 липня, середа
18:00
31 липня, четвер
18:00
1 серпня, п'ятниця
18:00
2 серпня, субота
18:00
16 вересня, вівторок
18:00
17 вересня, середа
18:00

Режисер-постановник та музичне оформлення Іван УРИВСЬКИЙ
Художник-постановник – Петро БОГОМАЗОВ
Художниця з костюмів – Тетяна ОВСІЙЧУК
Звукорежисерка – Алла МУРАВСЬКА
Художник з освітлення – Ігор ГОЛОВАЧОВ
Помічники режисера – Сергій ЛИТВИН, Катерина ЛЕСИК
Відеосупровід – Олексій Рабін, Андрій Рябін, Олександр Шабанов
Суфлерка – Лілія ПАСЬ
Авторка ідеї проєкту – Оксана НЕМЧУК

Повернеться у землю порох, звідки вийшов,
а дух життєвий вернеться до Бога, звідки вийшов
Екклезіяст 12:7-14

Що є земля для кожного з нас?

Народження, перші кроки, дотик матері, захищеність, любов, відкриття нових світів, становлення роду. Раптом в один момент, за одвічним законом історії людства, з’являється той, хто хоче відібрати землю. А з нею – життя і його сенс…
Земля – це пристрасть, через яку розпочинаються війни, але ж вона й живить людський рід, визначає людську самість. Ми – ніщо без своєї землі, бо ми і є саме оцей прадідний Ґрунт.

З’єднане одним геном, сказане одним звуком – слово земля українською та žẽmė литовською – інспірувало поєднання двох проєктів. Виставу «Žẽmė» українського режисера Івана Уривського, поставлену на початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну у Національному Каунаському драматичному театрі, та прем’єру «Землі» Івана на Батьківщині ‒ у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки, як діалог двох країн, двох культур, пов’язаних одним устремлінням до Свободи.

Ольга Кобилянська, «ікона українського модернізму», свідомо зробила назвою свого найголовнішого твору коротке й водночас безмежне слово ЗЕМЛЯ, ніби передбачивши вселенську трагедію – Першу світову війну.

Ця історія могла статися будь-де і будь з ким, адже натура людини не надто змінилася від часів її сотворіння. І ми, що живемо у третьому тисячолітті, розуміємо, що в кожному з нас закладені зерна добра і водночас – зла та ненависті. Проте, які паростки вони дадуть – залежить від нашого вибору.

«…25-літній син селянина Костянтина Жижияна з Димки, в повіті Серецкім, був у році 1891 взятий до війська, до 41 полку піхоти. По дволітній взірцевій службі увільнили єго з війська сего року восени на велику потіху старого батька. Однак батьківська радість не тривала довго: дня 12 с. м. вибрався батько до Черновець, а тим часом дома застрілив єму хтось сина». Скупі рядки кримінальної хроніки з газети «Буковина» за 23 листопада 1894 року про подію, що трапилася в селі, яке знала й любила Кобилянська, у родині, з якою вона була особисто знайома. Убили людину, матері й батькові – сина, та пішов селом чорний поголос, що вбивця – рідний брат…

Іван Уривський: «Історія однієї сім’ї як мікромодель Всесвіту. Родинні конфлікти, драми, зрада і любов – вічні, адже супроводжують людство з початку його існування. Слово «земля» приховує безліч сенсів, і наша вистава – лише одна з можливих інтерпретацій».

Дійові особи та виконавці:

Мати  Олександра Єна 31.7, 2.8  Олена Стефанська 30.7, 1.8 
Батько  Сергій Детюк 30.7, 1.8  Анатолій Ященко 31.7, 2.8 
Сава  Владислав Мелешко 30.7, 1.8  Олександр Рудинський 31.7 
Михайло  Андрій Коваленко 31.7, 2.8  Олександр Крючков 30.7, 1.8 
Рахіра  Марія Рудинська 31.7, 2.8  Ольга Узун 30.7, 1.8 
Анна  Марічка Хоменко 31.7, 2.8  Катерина Школа 30.7, 1.8 
 
go_up