INSIDE

В цих геніальних шекспірівських монологах ви впізнаєте багато і багатьох. Моновистава «INSIDE» за п‘єсами «Гамлет», «Річард III», «Отелло» – театральна алхімія, перекличка характерів, доль, образів, символів.
Гострий, емоційний діалог із сучасністю, відлуння вічних запитань про владу, зраду, війну, кохання та пошуки істини. Публічна самотність у глядацькій залі із Шекспіром та Актором, що втілює його знакових героїв.
«INSIDЕ» – вистава глибини і чесності. Тут немає місця для фальші: тільки справжні емоції та відверта розмова із публікою, яка мислить, рефлексує, співчуває й співпереживає.

Кінорежисер Олесь Санін: «Я вперше побачив такого Івана Губанова, як універсального актора – «розумного Арлекіна». Я дивувався сам собі, як я не знав, що поруч знаходиться такий яскравий і неординарний театральний і, сподіваюсь, кінематографічний митець… …Це надзвичайно сміливо та безкомпромісно й жодного загравання з глядачем. Я дивився на дійство і піймав себе на думці, що про себе повторюю текст з монологу Гамлета який побачив актора, що натхненно грав про трагічну долю дружини троянського царя Пріама Гекуби, чоловік і сини якої загинули на війні, а вона сама потрапила в полон…»

Відома театральна блогерка Людмила Семенюк: «…Ця глибока, муарна у своєму сценографічному вираженні та цікава містично-готична вистава, – з перших же хвилин перехоплює подих і не відпускає ще довго після перегляду… Як сумнозвісна руська рулетка, де вистріляні гільзи гучно впадуть на підлогу сцени під Гамлетівське to be, or not to be… Все лаконічно і тому потужно. Режисер не відволікає глядача зайвими деталями. Вся дія – на цвинтарі, де стоять чотири чорні обеліски. Ці обеліски поки що не нам, а тим, кого ми дбайливо ховаємо у шафу і які, зрештою, приводять сюди не лише людей, а й цілі країни… Приводять до війн. Війни починаються всередині нас і руйнують потім все навколо… Вистава так і називається «Інсайд» – те, що всередині… Воно в тій шафі, яку Актор тягне сценою та ніяк не може з нею розлучитись… Це спрага справедливості й жадоба помсти, як у Гамлета… Це заздрість і бажання влади, як у Річарда ІІІ… Це ревнощі і кохання, як у Отелло… А ще – це почуття вини та здатність на самопожертву… Тому зрештою, головний герой перетворить свою шафу на ящик для снарядів, і посипавши попелом свою голову, зарядить ним ті снаряди… Він стрілятиме і переможе ворога навіть із зав’язаними очима… І його крила стануть ангельськими, а четвертий обеліск буде порожнім, бо місце ангелам не на цвинтарі, а на небі…»