 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Мелодрама на дві дії.
Тривалість 2 год 15 хв.
Режисер – Надія Батуріна
Сценографія – Олексій Вакарчук
Костюми – Валентина Плавун
Музичне оформлення – Олександр Шимко
Часто іронія долі полягає в тому, що найбажаніше приходить до людини тоді, коли вона вже залишила всіляку надію і, як їй здається, дійшла до останньої межі. Чого ще чекати 82-літньому старому, який пережив трьох дружин і поховав дітей? Перебирати старі фото, жувати вівсянку та згадувати свої донжуанські грішки ... Але, ні ! На заході життя Господь посилає йому останнє кохання – найпрекрасніше і найсумніше з усіх попередніх. Герой в подиві від такого подарунка
– «Навіщо мені це ? Щоб раптово розбудити мене? Невже я недостатньо покараний за свої гріхи?
– Ні-ні, це знак Його милості. Це прощення гріхів» ... Можливо, справжня любов приходить тільки тоді, коли людина може її оцінити по-справжньому ... Але нехай глядач робить висновки сам. Тим більше, що тем для роздумів у виставі достатньо. Достатньо в ній і гумору , і смутку спогадів , і гіркоти самотності. Втім , світла все одно більше: адже останні дні героя будуть зігріті крихкою надією втілити мрію коханої, дивлячись на вечірній Париж з Ейфелевої вежі ...
Дійові особи та виконавці:
| Гаррі | Давид Бабаєв |
| Марк | В'ячеслав Лісенбарт |
| Місіс Полі Адамс | Ірина Дука |
| Місіс Етель Брокелес | Наталія Кудря |
Преса про виставу:
