Ward of The Manor St James Theatre Festival of Ukrainian Culture (переклад)

Як приємно побачити виставу, що розбиває сталі традиції британської драми. Виставу, у якій комедія та драма переплітаються, у якій актори наповнюють  сценічний простір  численною, але водночас докладною грою.

Сюжет простий: Ольга Петрівна повертається до свого родинного маєтку разом з новоспеченим чоловіком і застає Василя Кузовкіна – збіднілого колишнього поміщика, що оселився там ще за часів її нині покійного батька. Його принижують, з нього глузують, його ображають сусіди, а йому не залишається нічого, окрім як терпіти. Чоловік Ольги заохочує Кузовкіна розповісти історію про втрату свого маєтку, але історія постійно перебивається тостами (чудова класична сцена пияцтва), що врешті-решт призводить до скандалу: Кузовкін втрачає контроль над собою і виказує родинну таємницю, що назавжди змінить життя головних героїв.

Вистава поєднує гумор, жаль,  злобу та пафос.  Минуле та сучасне стикаються у той час, коли батьки Ольги то з’являються, то щезають зі сцени. Незважаючи на гумор та пронизливу бадьорість дії, це глибоко болісна вистава, в якій крізь хмільні веселощі проступає відчуття  разючого суму, що вже не залишить вас ні на хвилину.  

Сценографія вистави доволі проста: крісла, що постійно переставляються зі зміною сцен та велика римська арка, що символізує вхід у маєток, відбиває епізоди та зміни у настроях героїв.

Гра акторів чудова. Доброзичливість Віктора Альдошина у ролі Кузовкіна протягом вистави змінюється на образ, сповнений гніву та страждання.  Було болісно дивитися на те, як він переносить численні образи, що сиплються на нього з усіх боків. Анна Артеменко та Олег Замятін у ролях Ольги та її чоловіка були досконалими взірцями аристократичних манер. Загалом, увесь акторський склад був бездоганним.

Вистава йде півтори години без антракту, і я була вражена, як швидко промайнув цей час.