Ward of the Manor, St. James Theatre – Review (переклад)

За: пронизлива історія, потужно та витончено передана зірковим акторським складом;   

Проти: синхронний переклад з російської на англійську через навушник може дещо втомлювати;

Вердикт:  переконлива постановка, але прийдеться до душі лише шанувальникам російської літератури. 

«Нахлібник», що став частиною програми фестивалю «Сучасна українська культура» був показаний у новому англійському перекладі.  Сюжет вибудовано навколо Ольги Коріною, яка ще дівчинкою залишила родинний маєток, і сім років потому повертається у нього із своїм новим чоловіком – державним службовцем Павлом Єлецьким. Василь Кузовкін, старий чоловік, колишній поміщик, який залишився без гроша за душею, один з перших вітає мадам Ольгу Єлецьку.  Доброзичливий Кузовкін доволі давно проживає у родинному маєтку Коріних та де-факто знаходиться на утриманні родини; він також центром глузувань. Під час святкування приїзду молодят,   відкривається темна родинна таємниця, яка назавжди змінює життя мадам Ольги, Єлецького та віданного Кузовкіна.

Чесно кажучи, не очікував, що п’єса настільки сподобається мені.   Вистава йшла повністю російською, тому необхідні були навушники, а перспектива прослуховування двогодинного перекладу п’єси, що була написана у 1848, не наповнювали мене ентузіазмом. Однак, вистава -  це глибока, виважена розповідь про те, як таємниці можуть спантеличити та  поламати життя. Гра акторів була чудовою протягом усієї вистави і було очевидно, що усі актори  на особистісному рівні дуже добре володіють матеріалом.  Віктор Альдошин сильно та хвилююче зіграв Кузовкіна, надавши образу грайливості, він вдало  балансував між фарсом та глибоким сумом. Віктор Сарайкін,  в образі сусіда Тропачова виділявся в багатьох сценах, так само, як і красуня Анна Артеменко у ролі Ольги.

Впевнена режисура та  чарівні оригінальні костюми чудово передавали час. Як людина, що не володіє російською я дуже оцінив емоції, що передавалися зі сцени виконавцями.   Однак, навушник трохи дратував, здавалося б доволі безхитрісне завдання слухати переклад та спостерігати за дією на сцені, але на диво переклад видволікав від дії і навпаки.  Здавалося б дивитися кіно з субтитрами так просто, чому ж тоді стільки зусиль знадобились для прослуховування перекладу? Залишу це питання без відповіді, адже цей факт говорить і про мою нездатність концентруватися на декількох завданнях одночасно.

«Нахлібник» - високолітературний твір Івана Тургенєва, автора, потрібно визнати, донині мені невідомого, що і недивно, адже я невеликий поціновувач російської літератури.   І хоч так, я зміг оцінити якість постановки,  хоч мені здається, що розрахована  вона лише на певну аудиторію глядачів