«Я всегда считал Юрия Яковлева талантливым артистом и ценил одно из самых замечательных его качеств на сцене – он никогда не наигрывал, не демонстрировал то, чего у него внутри. Во всех его работах была правда человеческого поведения. Если он чувствовал счастье, он жил счастьем, если обуревала боль, он жил болью.
Но, очевидно, я недооценивал Яковлева как человека, который, прежде всего, пером на бумаге, а потом и на сцене, может заразительно и обаятельно рассказать о становлении всего поколения своих ровесников, рассказать об эпохе, о том, чем жили люди. Оказалось, он и это может…»
М. Резникович. – Программа спектакля
« Все мы родом из детства» Ю.Яковлева. 2016 г.
«…Дорога жизни – бесконечна. И у каждого она своя, единственная, и неповторимая. Полная любви, ошибок, переживаний и страстей. И в конце пути хочется стать настоящим ЧЕЛОВЕКОМ. А ради этого каждый из нас проходит в жизни свой путь к себе. Путь – к ЧЕЛОВЕКУ».
Ю. Яковлев. – Программа спектакля
«Дорога без конца…» Ю.Яковлева. 2016 г.
Народився:
9 липня 1964 року, Новосибірськ, Росія.
Навчався:
1986-1988 рр. – Новосибірське театральне училище (акторське відділення);
1988-1992 рр. – Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого), курс М.Ю.Резніковича.
Робота в театрі:
1992-1993 рр. – Київський молодіжний театр;
З 1994 р. (після перерви з 2011 р.) – Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки.
Робота в кіно (понад 100 ролей), серед них:
«Банкірши» (2005);
«Повернення Мухтара», серіал (2005-2007);
«Єфросинія», серіал (2010-2013);
«Дід» (2011);
«Медове кохання» (2011);
«Свояки» (2011);
«Анна Герман» (2012);
«Любов зі зброєю» (2012);
«Винищувачі» (2013);
«Поки станиця спить» (2014 року);
«Бабин бунт, або Війна в Новосьолково» (2015);
«Свій чужий син» (2016);
«Замкнуте коло» (2018);
"Таємниці» (2019) та ін.
Посилання: