Звання:
народний артист СРСР (1978);
лауреат Державних премій СРСР (1978, 1991);
лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1984);
лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1991);
лауреат Державної премії УРСР імені Олександра Довженка (1999), посмертно.
«…О его работе в театре и кино, о его работоспособности и человеческой честности хочется говорить только с восторгом»
А. Николаева. «Ему не могли простить успеха», – «Киевские ведомости», 10 ноября, 1999 г.
«Теперь на секундочку представлю: в моей жизни не было бы Театра Леси Украинки. Этих тринадцати лет. Не было бы Романова, Некрасова, киевского «Динамо» и, главное, Аллы и такого Юры… Нет, даже на секундочку не представлю».
О.Борисов. Из дневниковых записей. – «Без знаков препинания Дневник 1974-1994», – М., 2002.
Народився:
8 листопада 1929 року, сел. Яковлевський (нині м. Приволжськ), Росія.
Помер:
28 квітня 1994 року, Москва, Росія.
Навчався:
1947-1951 рр. – Школа-студія (вуз) ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ СРСР ім. М. Горького (нині Школа-студія (вуз) ім. В.І.Немировича-Данченко при МХАТ ім. А.П.Чехова)
Робота в театрі:
1951 -1963 рр. – Київський російський драматичний театр імені Лесі Українки (нині Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки), зіграно 49 ролей;
1963 -1964 рр. – Московський драматичний театр ім. О.С.Пушкіна;
1964 -1983 рр. – Ленінградський академічний Великий драматичний театр ім. М. Горького (нині Російський державний академічний Великий драматичний театр ім. Г. О. Товстоногова (БДТ).
1983 - 1990 рр. – Московський Художній театр (МХАТ).
Робота в кіно (понад 100 ролей):
«Мати» (1955);
«Діти сонця», фільм-спектакль (1956);
«Місто запалює вогні» (1958);
«Олекса Довбуш» (1959);
«Киянка» (1960);
«За двома зайцями» (1961);
«Стежка-доріжка» (1963);
«Робоче селище» (1965);
«Бунтівна застава» (1967);
«Живий труп» (1968);
«На війні як на війні» (1968);
«Крадіжка» (1970);
«Крах інженера Гаріна» (1973);
«Одруження» (1977);
«Сьогодні і завтра» (1979);
«Зупинився потяг» (1982);
«Підліток» (1983);
«Прорив» (1986);
«Слуга» (1988);
« Грім над Руссю» (1992);
«Мені нудно, біс» (1992) та ін.