Добровольський Віктор Миколайович

Добровольський Віктор Миколайович

Добровольський Віктор Миколайович

Звання:

народний артист СРСР (1960);
лауреат Національної премії  ім. Т. Г. Шевченка (1983).

Нагороди:

орден Леніна (1951);
орден Трудового Червоного Прапора (1966);
орден Кирила і Мефодія I ступеня (НРБ, 1969);
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» та ін.

 

      «У всіх образах, створених Добровольським, будь то наш сучасник, горьковский Єгор Буличов або шекспірівський Макбет, владно звучить головна тема артиста – тема єдиного призначення людини – перетворити життя на засадах справедливості і красиы».

(А. Овруцька. Складна простота. – «Радянська культура». – 27 січня 1976 р.)

 

       «Дані Віктора Миколайовича – голос, темперамент, зріст, зовнішність – були блискучі. Він був рідкісним на театрі у повному розумінні слова соціальним героєм, переконливим і природним. Але крім усього цього, у Добровольського була душа, були біль і ніжність дитини, і це робило його обдарування рідкісним і незамінним для багатьох театральних проектів, потрібно було лише вміти «дістати» ці якості артиста, виявити їх і прикласти до п'єси ».

(М. Резнікович. Віктор Добровольський. З плеяди богатирів від театру. –
«Факти». 13 грудня 1997 р.)

Народився:

23 січня 1906, м. Одесса.

Помер:

28 липня 1984, м. Київ.

Навчався:

У 1928 році закінчив театральну студію при Одеському драматичному театрі.

Робота в театрі:

У 1922 році почав сценічну діяльність в Одеському народному театрі.

1923-1928 рр. – Одеський державний український драматичний театр;

1928-1933 рр. – Харківський державний Червонозаводський театр;

1933-1938 рр. – Донецький український драматичний театр;

1939-1963 рр. – Київський український драматичний театр ім. Франка (нині Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка);

1965-1984 рр. – Київський державний російський драматичний ім. Лесі Українки (нині Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки), зіграно 16 ролей.

Паралельно працював на радіо, брав участь у концертних програмах.

Робота в кіно і на телебаченні:

«Тарас Шевченко» (1926);
«Петро Перший» (1936);
«Макар Нечай» (1940);
«Подвиг розвідника» (1947);
«У мирні дні» (1950);
«Украдене щастя», фільм-спектакль (1952);
«Триста років тому ...» (1956);
«Врятуйте наші душі» (1960);
«Гра без правил» (1965);
«Танкодром» (1981) та ін.

ПОТАПОВ
«Есть такая партия!» И.Ричады. 1970 г.
КОВАЛЕНКО
«Далекие окна» В.Собко. 1967 г.
А. Роговцева – Наташа.
ЛИТВИНОВ
«На диком бреге» Б.Полевого. 1965 г.
БАРСЕНЕВ
«Разлом» Б.Лавренева. 1967 г.
В. Заклунная – Татьяна.
КОЛЕСНИЦЫН
«Добряки» Л.Зорина. 1973 г.
ОТЕЦ
«Надеяться» Ю.Щербака. 1979 г.
 В. Василенко – Леся Украинка.
ГЕОРГИЙ ДИМИТРОВ
«Первый удар» К.Кюлявкова. 1969 г.
КОЛЕСНИЦЫН (второй слева)
«Добряки» Л.Зорина. 1973 г.
Сцена из спектакля.
ДЭВИД ФРЭНСИС 
«Правду!  И ничего кроме правды!» Д.Аля. 1969 г.
ПРЕДСЕДАТЕЛЬ КОМИССИИ
«И земля скакала мне навстречу» П.Загребельного. 1974 г.
В. Капустина – Василенко.
АГАБО БОГВЕРАДЗЕ
«Пока арба не перевернулась» О.Иоселиани. 1972 г.
ЛИХОБОР
«Второе свидание» В.Собко. 1972 г.
В сцене заняты: Н. Батурина,  Л. Кадочникова.
АГАБО БОГВЕРАДЗЕ
«Пока арба не перевернулась» О.Иоселиани. 1972 г. 
Е. Опалова – Кесария.
АНДРЕЙ КАРНАЛЬ
«Предел спокойствия» П.Загребельного. 1982 г.
КОЛОМНИКОВ (в центре)
«Прошу занести в стенограмму» Р.Феденёва. 1981 г. 
В сцене заняты: Н. Досенко, А. Смолярова.
 
go_up