Звання:

народний артист РРФСР (1989);
народний артист України (2004)

Нагороди:

орден «Знак Пошани» (1999);
орден Дружби (2006);
орден Олександра Невського (2018)

   «Київський період мого життя – то час становлення долі. Багато в чім завдячую людям, з якими працював на київській сцені».

В. Єзепов. З інтерв’ю Л. Нужній. – «Молода гвардія» 8.07.1988 р.

  «В’ячеслав Єзепов одразу виявив себе різнобічним,багатожанровим обдарованим артистом,який став одним лідерів акторської молоді Театру ім. Лесі Українки.За час роботи на київській сцені В. Єзепов із справжньою психологічною глибинністю,загостреністю зіграв ряд серйозних,провідних ролей в репертуарі за п’єсами як сучасних авторів, так і класиків».

 З творчої характеристики. 2003 р.

Народився:

7 жовтня 1941 року, м. Саратов, Росія.

Помер:

9 грудня 2020року, м. Москва, Росія.

Навчався:

1963 р. –закінчив Школу-студію МХАТ імені В. І. Немировича-Данченка при МХАТ імені М. Горького.

Робота в театрі:

1963-1977 рр. (з перервою) – Київський державний академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки (нині Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки).З 2001 р. і до кінця життя співпрацював із Театром ім. Лесі Українки.1966-1967 рр. – Московський театр імені Ленінського комсомолу.1967-2020 рр. (з перервою) – Державний академічний Малий театр Росії.

Робота в кіно:

«Ракети не повинні злетіти»(1964);
«Барсуки»(1968);
«Самий останній день» (1972);
«Ходіння по муках» (1977);
«Ася» (1977);
«Життя Бетховена» (1978);
«Незнайомець» (1980);
«Історія одного кохання» (1981);
«Діти Ванюшина» (1982);
«Остання дорога» (1986);
«Чоловічі портрети» (1987);
«Вирок» (1994);
«Люди і тіні» (2001);
«Згода та любов», серіал  (2010) та ін.