«Батурина и «настроенные» ею, как антикварные инструменты, партнёры не декларативно напоминают зрителю о человеческих чувствах и отношениях, которые ни при каких условиях нельзя в себе губить. О благородстве, сострадании, нежности, преданности, душевной опрятности. То, что актриса трепетно бережёт эти чувства в себе, для неё самой – ещё и долг памяти перед корифеями Русской драмы – Виктором Халатовым, Юрием Лавровым, Евгенией Опаловой, с которыми связаны вдохновенные минуты её творческой карьеры »

(С.Васильев, Т.Полищук «Играющий тренер».–
«День». 26.11.1998 г.)

Народилась:
26 листопада 1928 року, м. Миколаїв, Україна.

Померла:

17 квітня 2017 року, м. Київ, Україна.

Навчалась:
1947 - 1951 рр. – Одеський державний університет ім. І.Мечнікова, філологічний факультет.
1954 - 1955 рр. – Театральна драматична студія Театру Радянської Армії Одеського військового округу.

Робота в театрі:
1956 - 1961 рр. – Одеський ТЮГ ім. М.Островського, Одеський український музично-драматичний театр ім. Жовтневої революції, Одеський російський драматичний театр ім. О.Іванова;
1961 - 2017 рр. - Київський державний російський драматичний театр  ім. Лесі Українки (нині Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки), 48 ролей.

Режисер-постановник вистав у Театрі імені Лесі Українки та театрі «Сузір'я».

Робота на телебаченні:
автор та ведуча телепрограм «На добраніч, діти».