«Индивидуальность Франько была замечательна прежде всего тем, что сочетала в себе внешнюю броскость человека из народа и внутреннюю тонкость и ранимость личности. Контраст этот придавал характерам объем, увеличивал амплитуду приложения сил артиста, и, если быть откровенным, это редкостное качество дарования не было востребовано театром до конца».

( М. Резникович – «Факты». 4 апреля 1998 г.)

  «Можна позаздрити працездатності актора, його величезній енергії! Вимогливий до себе він нетерпимий до будь-яких компромісів у творчості, у байдужості.
     І за все це йому шана і любов!». 

(Є. Балієв – «Культура і життя». 27 січня 1974 р.)

Народився:

12 (25) жовтня 1913 року, с. Натягайлівка (Миколаївська обл.), Україна.

Помер:
4 листопада 1982 року, м. Київ.

Навчався:
1934-1938 рр. - Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого).

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Робота в театрі:
1947 – 1982 рр. - Київський державний російський драматичний ім. Лесі Українки (нині Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки), зіграно 85 ролей.

Робота в кіно:
«Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1957);
«Далеке і близьке» (1957);
«Шельменко-денщик» (1957);
«Місто запалює вогні» (1958);
«Вогненний міст». Фільм-спектакль (1958);
«Квітка на камені» (1962);
«Сон» (1964);
«Сторінки життя» (1964);
«Вечір напередодні Івана Купала» (1968);
«Звільнення» (1968-1971);
«Високе звання» (1973-1974);
«Совість». Телесеріал (1974);
«Круте поле» (1974);
«Ранок вечора мудріший» (1981);
«Подолання» (1982) та ін.

Педагогічна діяльність:
З 1947 р. викладач (керівник акторського курсу) Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.