
Історія на дві частини.
Тривалість 2 год. 30 хв.
Постановка – М. Резнікович
Сценографія та костюми – М. Левитська
Режисери – І. Барковська, Л. Остропольський
Композитор, музичне рішення – Ю. Шевченко
Звукорежисер – А. Муравська
Балетмейстер-постановник – А. Рубіна
Балетмейстер-репетитор – С. Приходько
Асистент режисера – Д. Морозов
Асистент сценографа – С. Петровський
Уже сама назва свідчить, що це історія про кохання. Вірніше, не так про кохання, швидше, про пристрасть. Усепоглинаючу, запальну, що відбирає розум.
Героїня Віра, - висловлюючись сучасною мовою, - особистість абсолютно «неформатна», така собі Манон Леско ХХ століття. Вона одержима тією внутрішньою пристрастю, яка змушує її кохати тут і тепер: сміливо, несамовито, до самозабуття. Ось чому інші дозволяють собі говорити про неї, як про фатальну і порочну жінку.
Вона водночас і наївна дівчинка, котра пізнала трагічні життєві приховані рифи, і велика грішниця. Віра випромінює особливу, дивовижної сили, енергетику. Вона мимоволі дарує своїм обранцям щастя сьомого неба, а згодом кидає їх у безодню відчаю, і навіть найвідважніших робить абсолютно безпорадними. Війна - лише тло. Кохання тут - не завдяки, чи всупереч. Кохання тут - в унісон ...
Кохання - це війна,
Життя - це війна,
Ані в коханні, ані в житті справедливості немає.
Дійові особи та виконавці:
| Віра | Анна Артеменко |
| Він | Станіслав Бобко |
| Він, сьогодні | Дмитро Савченко |
| Манон | Наталя Доля |
| Альоша де Гріє | Євген Авдєєнко |
| Ніна Олексіївна | Олена Нещерет |
| Левіт | Олександр Хорошко |
| Командир | Олег Замятін |
| Лейтенант Борис | Олексій Поліщук |
| Розай | Володимир Осадчий |
| Бабуся Віри | Ольга Кульчицька |
| Господиня | Олександра Єна |
| Та, что была в плену | Ірина Борщевська |
| Та, що була у полоні | Аліса Тункевич |
| Та, що пішла | Ганна Наталушко |
| Моряк | Володимир РащукЮрій Яковлєв |
| Дружинниці | Ольга КульчицькаОльга Олексій |
| Дружинницы | Ірина Борщевська |
| Дружинниці | Ганна ГринчакОлександра Єна |
| Баяніст | Максим Нікітін |
Преса про виставу: