Історія на дві частини.
Тривалість 2 год. 30 хв.
Постановка – М. Резнікович
Сценографія та костюми – М. Левитська
Режисери – І. Барковська, Л. Остропольський
Композитор, музичне рішення – Ю. Шевченко
Звукорежисер – А. Муравська
Балетмейстер-постановник – А. Рубіна
Балетмейстер-репетитор – С. Приходько
Асистент режисера – Д. Морозов
Асистент сценографа – С. Петровський
Уже сама назва свідчить, що це історія про кохання. Вірніше, не так про кохання, швидше, про пристрасть. Усепоглинаючу, запальну, що відбирає розум.
Героїня Віра, - висловлюючись сучасною мовою, - особистість абсолютно «неформатна», така собі Манон Леско ХХ століття. Вона одержима тією внутрішньою пристрастю, яка змушує її кохати тут і тепер: сміливо, несамовито, до самозабуття. Ось чому інші дозволяють собі говорити про неї, як про фатальну і порочну жінку.
Вона водночас і наївна дівчинка, котра пізнала трагічні життєві приховані рифи, і велика грішниця. Віра випромінює особливу, дивовижної сили, енергетику. Вона мимоволі дарує своїм обранцям щастя сьомого неба, а згодом кидає їх у безодню відчаю, і навіть найвідважніших робить абсолютно безпорадними. Війна - лише тло. Кохання тут - не завдяки, чи всупереч. Кохання тут - в унісон ...
Кохання - це війна,
Життя - це війна,
Ані в коханні, ані в житті справедливості немає.
Дійові особи та виконавці:
Віра | Анна Артеменко |
Він | Станіслав Бобко |
Він, сьогодні | Дмитро Савченко |
Манон | Наталя Доля |
Альоша де Гріє | Євген Авдєєнко |
Ніна Олексіївна | Олена Нещерет |
Левіт | Олександр Хорошко |
Командир | Олег Замятін |
Лейтенант Борис | Олексій Поліщук |
Розай | Володимир Осадчий |
Бабуся Віри | Ольга Кульчицька |
Господиня | Олександра Єна |
Та, что была в плену | Ірина Борщевська |
Та, що була у полоні | Аліса Тункевич |
Та, що пішла | Ганна Наталушко |
Моряк | Володимир РащукЮрій Яковлєв |
Дружинниці | Ольга КульчицькаОльга Олексій |
Дружинницы | Ірина Борщевська |
Дружинниці | Ганна ГринчакОлександра Єна |
Баяніст | Максим Нікітін |
Преса про виставу: