Звання:
заслужена артистка Російської Федерації (1987)
Нагороди:
орден Дружби (2010)
«Думаю, мое предназначение в том, чтобы сказать со сцены что-то хорошее, пусть у людей поднимется настроение или они задумаются о чем-то важном».
А. Варпаховская. Из интервью А. Беленькому. – «Рабочая газета», 24.02.2012 г.
«…Спектакли с участием Анны Варпаховской неизменно собирают аншлаги… Она виртуозно играет комедии, на которых зрители смеются и плачут. Каждая ее роль искрящийся бокал шампанского с горьким привкусом миндаля. Впрочем, как и вся ее жизнь, в которой всего с избытком – и горя, и любви, и слез, и счастья».
Е. Вавилова «Суета сует Анны Варпаховской». – «Еженедельник-2000», 26.12.2014 г.
Народилася:
11 червня 1949 року, м. Магадан (Росія)
Навчалася:
1971 г. – закінчила Вище театральне училище ім. Б.В.Шукіна, нині Театральний інститут ім. Бориса Щукіна при Державному Академічному театрі ім. Євгенія Вахтангова.
Робота в театрі:
1971- 1994 рр. – Театр ім. К. С. Станіславського (Москва), нині Московський академічний Музичний театр ім. К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка.
У 1994 році емігрувала до Канади (Монреаль), де спільно з режисером Г. Зіскіним створила російський театр ім. Леоніда Варпаховського, в якому працює і зараз.
2006-2007 рр. – в якості режисера поставила вистави «Коктейль по-французьки» за п'єсою М.Камоллетті та «Серед білого дня» за п'єсою О. Островського «Вовки та вівці» у Магаданському музично-драматичному театрі.
2013-2017 рр. – співпрацювала з Київським театром «Актор».
З 2007 року і по теперішній час грає у виставах Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.
Робота в кіно і на телебаченні:
«Ходіння по муках» (1974);
«Екіпаж» (1979);
«Суєта суєт» (1979);
«Брелок із секретом» (1981);
«Вітя Глушаков - друг апачів» (1983);
«Повний місяць», фільм-спектакль (1984);
«Новосілля у старому будинку», фільм-спектакль (1988);
«Савраска» (1989);
«Чорнобиль. Останнє попередження »(1991);
«Ідеальна пара» (2001);
«Вітряна жінка» (2014);
«Схід-Захід» (2016, 2018);
«Людина без серця» (2018) та ін.
Посилання: