Дивна місіс Севідж

     Чи можна бути нещасним або щасливим, володіючи мільярдним капіталом? Чи можуть незчисленні гроші прикрасити самотність, наповнити життя теплом і турботою близьких та рідних людей, дати можливість здійснитися заповітним бажанням? І де в нашому цинічному світі, в якому шелест купюр (будь-якого кольору і гідності) став єдиною і незрівнянною музикою, відступає розум і вступає в силу безглуздя?
     Ставлячи такі проблемні запитання, автор «Дивної місіс Севідж» наділяє своє дітище - комедію (за чеховським принципом) - несподіваними, гостросюжетними, екстравагантними поворотами, з гротесковою гостротою характерів, глибоким трагікомізмом, пронизливим ліризмом і в чомусь сентименталізмом (але аж ніяк не дешевою сльозливістю).
     Написана понад півстоліття тому, п'єса актуальна і сьогодні. У чомусь зворушлива, відверто смішна, по-доброму наївна, вона торкає вічні проблеми протистояння добра і зла, милосердя і співчуття, пошуку сенсу життя у цьому «шаленому, шаленому, шаленому світі» (якщо згадати ще один зразок американської кінокласики).
     Гадаємо, що старше покоління глядачів, прихильників і шанувальників Театру ім. Лесі Українки із задоволенням згадають той давній добротний спектакль і мимоволі порівняють його зі сьогоднішнім, знайшовши свої переваги як в одному, так і в іншому. А молодь ... що ж, відкриє, можливо, для себе цю добру п'єсу (без участі «ментів», ділків криміналітету та інших «агентів безпеки») і полюбить героїв цієї в чомусь кумедної, дещо тужливої, але глибоко проникливої ??життєвої історії.
     П'єса «Дивна місіс Севідж» має широковідому і прославлену всесвітню сценічну історію. Написана Д. Патріком, американським драматургом і сценаристом, у 1951 році, вона з успіхом йшла на сценах багатьох театрів, у тому числі, і в СРСР, і назавжди була і є на сьогодні неперевершеним еталоном драматургії.
     Свого часу в Московському театрі ім. Моссовєта у виставі чудового режисера Л. Варпаховського роль місіс Севідж грали три блискучі прими радянського театру і кіно - Фаїна Раневська, Віра Марецька і Любов Орлова. У Києві, в Театрі ім. Лесі Українки, в 1960-1970-ті роки, образ місіс Севідж не менш талановито втілила Е. Опалова і А. Ніколаєва (з подачі режисера-постановника вистави Е. Митницького).