Пекельні матусі

Чи готові ми приймати батьків такими, якими вони є?
Чи можна зберегти баланс між любов’ю і свободою?

У центрі сюжету — подружня пара Еббі та Ден, яка після від’їзду дітей нарешті залишилася сама у своєму домі. Але їхній спокій руйнується, коли до них переїжджають «матусі» — вдови, що шукають підтримки у своїх дітей.

Здавалося б, добрий намір перетворюється на низку кумедних і навіть абсурдних ситуацій, де кімнати дітей стають полем битви, спільна ванна — джерелом нескінченних суперечок, а ревнощі, давні образи і нові кавалери лише додають «перцю» у життя героїв.

Та за сміхом і комічними сценами приховується глибока правда: страх старіння, самотності, прагнення залишатися потрібними. Кожна героїня намагається відвоювати своє місце у родині, а глядач — упізнати в них частинку себе.

Ольга Гаврилюк: Треба святкувати це життя, поки ми живі! Насолоджуватися, гратися, бешкетувати, пити його наповну— незважаючи ні на вік, ні на стать. Це — останній сердечний урок: живіть життя наповну, кохайте без умов і не забувайте, що всі ми — діти, які прагнуть любові й тепла.